снопов’язалка

СНОПОВ’ЯЗА́ЛКА, и, ж. Сільськогосподарська машина, яка косить і в’яже в снопи жито, пшеницю і т. ін.

Снопи після лобогрійки і самоскидки необхідно в’язати вручну. Ця трудомістка операція механізована при збиранні хліба снопов’язалкою (Колг. енц., І, 1956, 469);

Снопов’язалку чекали всяк по-своєму. Більшість у селі просто цікавилася. Щоб косила машина й сама скидала — це бачили, а от щоб сама й в’язала — це вже надто (Ле, Її кар’єра, 1947, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me