1. Словник української мови в 11 томах

собаченя

СОБАЧЕНЯ́, я́ти, с. Те саме, що собача́.

Щеня кидається до воріт і.. починає дзявкати, з-під коротких оксамитових губ його вибивається веселий пружок зубів, і тому здається, що собаченя одноразово гавкає і сміється (Стельмах, II, 1962, 288);

Мале шолудиве собаченя зголодніло обнюхувало сміття (Досв., Вибр., 1959, 34);

*У порівн. Кінь не відстає від юного хазяїна, мов собаченя (Ю. Янов., І, 1954, 238).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. собаченя — собаченя́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. собаченя — -яти, с. Те саме, що собача. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. собаченя — СОБАЧЕНЯ́, ня́ти, с. Те саме, що собача́. Щеня кидається до воріт і .. починає дзявкати, з-під коротких оксамитових губ його вибивається веселий пружок зубів, і тому здається, що собаченя одноразово гавкає і сміється (М. Словник української мови у 20 томах
  4. собаченя — ЦУЦЕНЯ́ (маля собаки), ЩЕНЯ́, СОБАЧА́, СОБАЧЕНЯ́, ПЕСЕНЯ́. Цуценя тільки виляло хвостиком, відчуваючи тепло людських рук, і намагалося малиновим язичком лизнути свого нового хазяїна в щоку (А. Словник синонімів української мови
  5. собаченя — Собаченя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)