1. Словник української мови в 11 томах

собачня

СОБАЧНЯ́, і́, ж., збірн., розм. Собаки.

Незабаром знов.. загуділи роги і заскавучала собачня (Стор., І, 1957, 390);

Коли десь за лісом посилювалися голоси і люто гавкала собачня, розвідники міцніше стискували автомати (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 338);

*У порівн. Нам було видно, як довготелеса Майстриха виставляла на стіл із плетених кошиків страви.., як гарикала на дітей, що, мов оси, накидалися на все те, заглядаючи на стіл, як голодна собачня (Збан., Єдина, 1959, 299);

// Уживається як лайливе слово.

— Ті паразити [фашисти], — справа ясна, їм людей треба, то й ловлять. А от чого цим гадам, поліцаям, треба? Упадають, мов вівчарки. Собачня нещасна! (Збан., Таємниця.., 1971, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. собачня — собачня́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. собачня — -і, ж., збірн., розм. Собаки. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. собачня — СОБАЧНЯ́, і́, ж., збірн., розм. Собаки. Незабаром знов .. загуділи роги і заскавучала собачня (О. Стороженко); Коли десь за лісом посилювалися голоси і люто гавкала собачня, розвідники міцніше стискували автомати (П. Автомонов); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. собачня — Собачня́, -чні́, -чне́ю (зб.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. собачня — Собачня, собашня, -ні ж. соб. Собаки. Чуб. II. 144. Греб. 408. Заскавучала собачня. Стор. МПр. 111. Словник української мови Грінченка