солонуватий

СОЛОНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, злегка солоний.

В солонуватих ставках Присивашшя темп росту коропа і приріст його м’яса за вегетаційний період на 65— 145 процентів вищий, ніж у сазана (Хлібороб Укр., 11, 1967, 8);

Важкий дух польових васильків, чебчику розлягався в солонуватому повітрі (Н.-Лев., V, 1966, 163);

На губах [у волів] блищала великі нерівні краплини поту. Він такий же теплий і солонуватий, як і в людини (Стельмах, Хліб.., 1959, 436);

Він не міг, як генерал Кульбашний, нагримати, сказати міцне слівце, кинути трохи солонуватий жарт (Рибак, Час.., 1960, 191).