1. Словник української мови в 11 томах

соннота

СОННО́ТА, и, ж., розм. Те саме, що сонли́вість.

— Ви мені даєте такі книжки, що я тільки позіхаю з ними, а часом таки й дрімаю, бо вони наводять сонноту (Н.-Лев., V, 1966, 299);

Петров стріпнув головою, ніби хвилину тому прокинувся й тепер одганяв рештки сонноти (Шовк., Інженери, 1956, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соннота — сонно́та іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. соннота — див. сон Словник синонімів Вусика
  3. соннота — -и, ж., розм. Те саме, що сонливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. соннота — СОННО́ТА, и, ж., розм. Те саме, що сонли́вість. – Ви мені даєте такі книжки, що я тільки позіхаю з ними, а часом таки й дрімаю, бо вони наводять сонноту (І. Нечуй-Левицький); Петров стріпнув головою, ніби хвилину тому прокинувся й тепер одганяв рештки сонноти (Ю. Шовкопляс). Словник української мови у 20 томах
  5. соннота — Сонно́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. соннота — Сонно́та, -ти ж. Сонливость. На бабу все нападає соннота. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка