1. Словник української мови в 11 томах

сопілкар

СОПІЛКА́Р, я́, ч. Той, хто грає на сопілці.

На кожному огляді художньої самодіяльності можна почути чудові виступи сопілкарів (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сопілкар — сопілка́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сопілкар — -я, ч. Той, хто грає на сопілці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сопілкар — СОПІЛКА́Р, я́, ч. Той, хто грає на сопілці. На кожному огляді художньої самодіяльності можна почути чудові виступи сопілкарів (з наук.-попул. літ.); Сопілкар-віртуоз. Словник української мови у 20 томах
  4. сопілкар — ДУДА́Р (той, хто грає на дудці, сопілці), ДУ́ДНИК, СОПІЛКА́Р, ДУДА́РИК розм., ДУ́ДЛИК діал. Дудар вигравав на сопілці третяка (П. Панч); За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла (пісня)... Словник синонімів української мови