1. Словник української мови в 11 томах

сороковий

СОРОКО́ВИЙ, а, е.

1. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника сорок.

Брати Столярови докінчували вже чи не сороковий рейс з кінця в кінець Третього Малого провулка (Смолич, V, 1959, 114).

2. заст. Те саме, що сорокавіде́рний.

Качали [робітники] на вірьовках сорокові бочки (Мирний, II, 1954, 78).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сороковий — Соро́ковий іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. сороковий — -а, -е. 1》 Числ. порядк., відповідний до кільк. числ. сорок. 2》 заст. Те саме, що сорокавідерний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сороковий — СОРОКО́ВИЙ, а, е. 1. Числівник порядковий, який відповідає кількісному числівнику со́рок¹. Брати Столярови докінчували вже чи не сороковий рейс з кінця в кінець Третього Малого провулка (Ю. Смолич). 2. заст. Те саме, що сорокавіде́рний. Качали [робітники] на вірьовках сорокові бочки (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. сороковий — Сороко́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сороковий — Сороко́вий, -а, -е Сороковой. Підходили вже сорокові літа йому. К. Гр. К. 15. Словник української мови Грінченка