1. Словник української мови в 11 томах

сорокопуд

СОРОКОПУ́Д, а, ч. Невеликий хижий птах ряду горобцеподібних із загнутим дзьобом і кігтями.

Нехай костогризи та сорокопуди черешні об’їдають, нехай каня всі гусята поб’є — він ані не бачить, ані не чує нічого! (Фр., II, 1950, 86);

Пролетів із здобиччю запасливий сорокопуд (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 300).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сорокопуд — сорокопу́д іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сорокопуд — -а, ч. Невеликий хижий птах ряду горобцеподібних із загнутим дзьобом і кігтями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сорокопуд — СОРОКОПУ́Д, а, ч. Невеликий хижий птах ряду горобцеподібних із загнутим дзьобом і кігтями, який харчується комахами, дрібними птахами і дрібними тваринами. Пролетів із здобиччю запасливий сорокопуд (В. Земляк); Сорокопуд живиться комахами та дрібними хребетними (з навч. літ.); Сорокопуд сірий. Словник української мови у 20 томах
  4. сорокопуд — Сорокопуд, -да, сорокопуст, -ста м. пт. сорокопутъ. Вх. Пч. II. 12. Сорокопуда гріх бить, бо він за курями тягне — кобця б'є. Чуб. І. 60. Словник української мови Грінченка