спасівка
СПА́СІВКА, и, ж.
1. розм. Піст, що припадає на кінець літа (з 1 по 15 серпня за старим стилем).
[Меланія Григорівна:] Може, ти лагодишся і в петрівку скоромне їсти? [Трохим:] А їстиму. І в спасівку їстиму… (Кроп., IV, 1960, 195);
У спасівку раз мені в волость треба було. Іду. Надворі так гарно: сонячно, тепло… (Тесл., З книги життя, 1949, 3);
Навіть в розімлілу спасівку в нього крутилися крила вітряків, викликаючи подив у селян (Стельмах, І, 1962, 513).
◊ Пристава́ти (приста́ти) мов (як, на́че і т. ін.) му́ха в спа́сівку див. пристава́ти;
Як (мов, немо́в і т. ін.) му́ха (му́хи) в спа́сівку — сердитий, в’їдливий.
— Мені аби була [дівчина] робоча та проворна та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку, — сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 266);
Як у спа́сівку солове́йко заспіва́є — ніколи.
[Марися:] Я люблю давно другого, чуєте?.. За вас я тоді вийду заміж, як у спасівку соловейко заспіває! (К.-Карий, І, 1960, 353).
2. Сорт яблук, груш, що достигають у такий час.
Значення в інших словниках
- спасівка — спа́сівка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Спасівка — див. піст Успінський Словник церковно-обрядової термінології
- спасівка — -и, ж. 1》 Піст, що припадає на літо (з 14 по 29 липня). 2》 Сорт яблук, груш, що достигають у такий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спасівка — СПА́СІВКА, и, ж. 1. розм. Піст, що припадає на кінець літа (з 14 по 28 серпня за новим стилем). [Меланія Григорівна:] Може, ти лагодишся і в петрівку скоромне їсти? [Трохим:] А їстиму. І в спасівку їстиму... (М. Словник української мови у 20 томах
- спасівка — як (мов, ні́би і т. ін.) му́ха (му́хи) у Спа́сівку; як (мов, ні́би і т. ін.) спа́сівська (спасівча́на) му́ха, жарт. 1. Хтось злий, сердитий, уїдливий і т. ін. Мов спасівська муха, усім очі виїдає (Укр.. присл..). 2. зі сл. злий, серди́тий, кусли́вий і... Фразеологічний словник української мови
- спасівка — Спа́сівка, -вки, -вці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спасівка — Спасівка, -ки ж. 1) Успенскій постъ. Спасівка-ласівка, а Петрівка-голодівка. Ном. № 482. 2) Сортъ грушъ или яблокъ. Словник української мови Грінченка