1. Словник української мови в 11 томах

сплакати

СПЛА́КАТИ, спла́чу, спла́чеш, док., розм.

1. неперех. Почати плакати або трохи поплакати.

Сплакав Івась край тополі. Очі одвертає (Рудан., Тв., 1959, 93);

Коли Олена розповіла їй зміст листа, вона сплакала, замість що-небудь на відповідь сказати (Коб., І, 1956, 101);

Мати сплакала і поїхала, поцілувавши сина в голову (Свидн., Люборацькі, 1955, 26);

Доліський чоловік сплаче та й вже, а на панщину йде, подітися йому ніде (Хотк., Довбуш, 1965, 41).

2. перех., перен. Слізьми змити якусь ганьбу.

[Захарко:] Плач, плач, безпутний!.. Сплач з серця гидоту, котра пригнітила його! Може, хоч зо дна зринуть чисті сльози (Кроп., II, 1958, 179).

◊ Спла́кати о́чі — плачучи, зіпсувати собі зір.

Сплакала очі темної ночі, Що світонька не бачу (Чуб., V, 1874, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сплакати — спла́кати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сплакати — сплачу, сплачеш, док., розм. 1》 неперех. Почати плакати або трохи поплакати. 2》 перех., перен. Слізьми змити якусь ганьбу. Сплакати очі — плачучи, зіпсувати собі зір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сплакати — СПЛА́КАТИ, спла́чу, спла́чеш, док., розм. 1. Почати плакати або трохи поплакати. Сплакав Івась край тополі. Очі одвертає (С. Руданський); Коли Олена розповіла їй зміст листа, вона сплакала, замість що-небудь на відповідь сказати (О. Словник української мови у 20 томах
  4. сплакати — ви́плакати (спла́кати) / випла́кувати (спла́кувати) о́чі. Довго і часто плакати. Буду сина ждати. Та й чи ждати, чи не ждати? Ждала дні і ночі; Не доїла, не доспала, Виплакала очі! (Я. Фразеологічний словник української мови
  5. сплакати — Сплакати, -чу, -чеш гл. 1) Заплакать. Сплакав над ними (прощаючись), поблагословив їх. Гн. І. 145. Вона стала, сплакала, та й дома ся зостала. Гол. І. 216. 2) Выплакать. Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу. Чуб. V. 184. Словник української мови Грінченка