сплигувати
СПЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. з чого. Стрибком спускатися з чого-небудь; стрибати вниз.
Грицько з Панасом мчали просто степом, раз у раз сплигуючи з коней і припадаючи вухом до землі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 139);
Для Тоні це було мов кіно дивитись, як Сіробаба, посадивши неподалік свого кукурузника, вилазить з кабіни, сплигує на землю (Гончар, Тронка, 1963, 70);
Не чекаючи, поки спиниться, з паровоза сплигнули два донські козаки (Головко, II, 1957, 457);
Роман Васильович тихо сплигнув з ліжка, почав поспішно вдягатись (Збан., Переджнив’я, 1960, 213).
2. на кого-що, заст. к кому-чому. Стрибком піднятися куди-небудь, наблизитися до когось, чогось.
Тогді одна [дівчина] к йому сплигнула Так, мов цвіркун або блоха (Котл., І, 1952, 253);
Треба сплигнути на цей найближчий прискалок (Донч., II, 1956, 276).
Значення в інших словниках
- сплигувати — спли́гувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сплигувати — -ую, -уєш, недок., сплигнути, -ну, -неш, док. 1》 з чого.Стрибком спускатися з чого-небудь; стрибати вниз. 2》 на кого – що. Стрибком піднятися куди-небудь, наблизитися до когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сплигувати — СПЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. з чого. Стрибком спускатися з чого-небудь; стрибати вниз. Не чекаючи, поки спиниться, з паровоза сплигнули два донські козаки (А. Словник української мови у 20 томах
- сплигувати — ЗІСКА́КУВАТИ (ЗСКА́КУВАТИ) (стрибком спускатися вниз), ЗІСТРИ́БУВАТИ (ЗСТРИ́БУВАТИ), СПЛИ́ГУВАТИ. — Док.: зіско́чити (зско́чити), зістрибну́ти (зстрибну́ти), сплигну́ти. Степка зіскакує з коня і веде його за повід (М. Словник синонімів української мови