1. Словник української мови в 11 томах

сплюха

СПЛЮ́ХА, и, ч. і ж.

1. розм. Людина, яка любить спати, багато спить.

Кинувся сонний [вартівник], на ноги зірвався і бачить: берег німий оживає, гуде голосами чужими.. Не бачив сплюха в предсмертний свій час ні кревних, ні милих (Дн. Чайка, Тв., 1960, 157);

*Образно. Алеєю назустріч біг безладний натовп солдатів і селян. Лайками й погрозами будили сплюху ніч (Кач., II, 1958, 230).

2, Те саме, що сплю́шка.

Ганяється [сич] скрізь за сплюхою та скиглить та дико регоче (Дн. Чайка, Тв., 1960, 157).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сплюха — сплю́ха іменник жіночого або чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сплюха — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  3. сплюха — -и, ч. і ж. 1》 розм. Людина, яка любить спати, багато спить. 2》 Те саме, що сплюшка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сплюха — СПЛЮ́ХА, и, ч. і ж. 1. розм. Людина, яка любить спати, багато спить. Кинувся сонний [вартівник], на ноги зірвався і бачить: берег німий оживає, гуде голосами чужими .. Словник української мови у 20 томах
  5. сплюха — СОНЬКО́ розм. (людина, яка любить багато спати), СПЛЮХ розм., СПЛЮ́ХА розм., ДРІМА́ЙЛО розм., СОНЮ́ГА розм., СОНЯ розм., СПАНЬКО́ розм. рідше. — Я думав, ти справжній рибалка, а ти сонько! (Ю. Збанацький); Лужицький висміяв його, що такий сплюх (О. Словник синонімів української мови
  6. сплюха — Сплю́ха, -хи; -хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сплюха — Сплюха, -хи ж. пт. Козодой. Зміев. у., Ананьевск. у. Левч. 58. Словник української мови Грінченка