1. Словник української мови в 11 томах

споважнілий

СПОВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до споважні́ти;

// У знач. прикм.

Катя стояла поруч з ним, споважніла й серйозна (Ільч., Серце жде, 1939, 82);

З палацу, супроводжуваний сотнями цікавих, споважнілих і хмурих очей, вийшов Аркадій Валеріанович (Стельмах, I, 1962, 627);

Ми вернемося з тобою Споважнілі, посивілі (Рильський, II, 1960, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споважнілий — споважні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. споважнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до споважніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. споважнілий — СПОВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до споважні́ти; // у знач. прикм. Катя стояла поруч з ним, споважніла й серйозна (О. Ільченко); З палацу, супроводжуваний сотнями цікавих, споважнілих і хмурих очей, вийшов Аркадій Валеріанович (М. Стельмах); Ми вернемося з тобою Споважнілі, посивілі (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах