1. Словник української мови в 11 томах

сповзаючий

СПОВЗА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до сповза́ти.

Лід, нагромаджений на вершинах гір, під впливом своєї ваги повільно «стікає» по схилах гір або долинах, утворюючи потужну льодяну «ріку». Цей сповзаючий лід називається льодовиком (Фіз. геогр., 5, 1956, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповзаючий — сповза́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. сповзаючий — СПОВЗА́ЮЧИЙ, а, е. Який сповзає. Лід, нагромаджений на вершинах гір, під впливом своєї ваги повільно “стікає” по схилах гір або долинах, утворюючи потужну льодяну “ріку”. Цей сповзаючий лід називається льодовиком (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах