сповнення
СПО́ВНЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. спо́внити, спо́внювати¹ і спо́внитися, спо́внюватися¹.
СПО́ВНЕННЯ², я, с., розм. Дія за знач. спо́вни́ти, спо́внювати² і спо́вни́тися, сповнюватися².
Ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громадської волі (Фр., VI, 1951, 74);
— Чи мав я хоч одну чисту радість, чи хоч раз почув задоволення од сповнення кращих людських обов’язків..? (Коцюб., І, 1955, 260).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сповнення — спо́внення 1 іменник середнього роду наповнення спо́внення 2 іменник середнього роду виконання розм. Орфографічний словник української мови
- сповнення — -я, с. Дія за знач. сповнити, сповнювати і сповнитися, сповнюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сповнення — СПО́ВНЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. спо́внити, спо́внювати¹ і спо́внитися, спо́внюватися¹. СПО́ВНЕННЯ², я, с., розм. Дія за знач. спо́вни́ти, спо́внювати² і спо́вни́тися, спо́внюватися². Словник української мови у 20 томах