1. Словник української мови в 11 томах

спокусниця

СПОКУ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до споку́сник.

— Причепилась спокусниця до спокусниці. Еге, так? Одна одну спокушає (Н.-Лев., V, 1956, 298);

Не шкодував [граф Потоцький] ні людей, ні грошей.. заради примхи красуні Софії, зрадливої жінки і спокусниці пасинка (Хлібороб Укр., 3, 1970, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спокусниця — споку́сниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. спокусниця — [споукусниец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  3. спокусниця — -і. Жін. до спокусник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спокусниця — СПОКУ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до споку́сник. – Причепилась спокусниця до спокусниці. Еге, так? Одна одну спокушає (І. Нечуй-Левицький); Не шкодував [граф Потоцький] ні людей, ні грошей .. заради примхи красуні Софії, зрадливої жінки і спокусниці пасинка (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. спокусниця — Споку́сниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спокусниця — Спокусниця, -ці ж. Искусительница. К. Бай. 10. Раді б вони ту думку задавить, як гадину спокусницю. К. ЧР. 326. Словник української мови Грінченка