1. Словник української мови в 11 томах

сполошений

СПОЛО́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до сполоши́ти.

Сполошений стуком кінських копит, олень кинувся навтікача (Фр., IV, 1950, 141).

2. у знач. прикм. Те саме, що споло́ханий 2.

Забігали, заметушилися безладні юрби сполошеної шляхти (Кач., Вибр., 1953, 62);

Сполошений хлопець аж підскочив, але не розгубився (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 197);

Над самими хвилями, часом торкаючись крилом води, летіли сполошені чайки й скиглили (Скл., Святослав, 1959, 335);

Андрійко схопив газету і забігав сполошеними очима по сторінках (Панч, II, 1956, 493).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сполошений — споло́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. сполошений — див. зляканий; схвильований Словник синонімів Вусика
  3. сполошений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до сполошити. 2》 у знач. прикм. Те саме, що сполоханий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сполошений — СПОЛО́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до сполоши́ти. Сполошений стуком кінських копит, олень кинувся навтікача (І. Франко). 2. у знач. прикм. Те саме, що споло́ханий 2. Забігали, заметушилися безладні юрби сполошеної шляхти (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. сполошений — ЗЛЯ́КАНИЙ прикм. (охоплений ляком, страхом), НАЛЯ́КАНИЙ, ПЕРЕЛЯ́КАНИЙ, ЛЯ́КАНИЙ, НАПОЛО́ХАНИЙ підсил., СПОЛО́ХАНИЙ (СПОЛО́ШЕНИЙ) підсил., ПЕРЕПОЛО́ХАНИЙ (ПЕРЕПОЛО́ШЕНИЙ) підсил., НАСТРА́ХАНИЙ підсил., НАЖА́ХАНИЙ підсил., ПЕРЕСТРА́ШЕНИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови