1. Словник української мови в 11 томах

спостити

СПОСТИ́ТИ, спо́щу́, спо́сти́ш, док., розм. Дотриматися посту, не поїсти скоромного певний час.

Цілий день не їли й не пили, наче зареклися спостити той день святий і світлий (Барв., Опов.., 1902, 96);

— Ви знаєте, що хто сьогодні спостить цілий день, той ніколи не потопатиме в воді (Н.-Лев., II, 1956, 265).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спостити — спости́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. спостити — спощу, спостиш, док., розм. Дотриматися посту, не їсти скоромне певний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спостити — СПОСТИ́ТИ, спо́щу́, спо́сти́ш, док., розм. Дотриматися посту, не поїсти скоромного певний час. Цілий день не їли й не пили, наче зареклися спостити той день святий і світлий (Ганна Барвінок); – Ви знаєте, що хто сьогодні спостить цілий день, той ніколи не потопатиме в воді (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. спостити — Спости́ти, -щу, -стиш гл. Пропостить. Пятницю спостила. Чуб. V. 524. Треба понеділкувати, спостити три понеділки. Мнж. 161. Словник української мови Грінченка