1. Словник української мови в 11 томах

спосудитися

СПОСУ́ДИТИСЯ, диться, док., безос., діал. Пощастити, поталанити.

— Мабуть, ви в сорочці родились, що вам так спосудилось отут сьогодні, — сказала весела Мокрієвська з жартами (Н.-Лев., IV, 1956, 295);

— Я бачу по ваших очах, що не спосудилось. Еге?.. — Ваша правда. Знов не вдалось! — обізвався Ломицький (Н.-Лев., VI, 1966, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спосудитися — спосу́дитися дієслово доконаного виду пощастити безос., діал. Орфографічний словник української мови
  2. спосудитися — -диться, док., безос., діал. Пощастити, поталанити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спосудитися — СПОСУ́ДИТИСЯ, диться, док., безос., діал. Пощастити, поталанити. – Мабуть, ви в сорочці родились, що вам так спосудилось отут сьогодні, – сказала весела Мокрієвська з жартами (І. Нечуй-Левицький); – Я бачу по ваших очах, що не спосудилось. Еге?.. Словник української мови у 20 томах
  4. спосудитися — Спосудитися, -джуся, -дишся гл. Одолжить, занять. Така погана сусіда, вже у її нічого не спосудишся. Словник української мови Грінченка