сприяючий
СПРИЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до сприя́ти.
Час був тоді [в 50-х роках XIX ст.] й справді сприяючий просвітньому потягові молодих українців, їм було дозволено завести недільні та вечірні школи для убогих городян (Н.-Лев., І, 1956, 629).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сприяючий — СПРИЯ́ЮЧИЙ, а, е, заст. Який сприяє кому-, чому-небудь. Час був тоді [в 50-х роках XIX ст.] й справді сприяючий просвітньому потягові молодих українців, їм було дозволено завести недільні та вечірні школи для убогих городян (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах