спрямовання
СПРЯМО́ВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спрямо́вувати.
2. Направленість; напрямок.
Стихія роману з його епохою і суспільними угрупованнями персонажів, з його характерами і настроями, з його жанром і ідейно-художнім спрямованням, — це насамперед мовна стихія (Кундзич, Діези.., 1956, 22);
В творах Леніна.. ми знаходимо прекрасні зразки ідейно-політичного спрямовання іронії, жарту, сарказму (Літ. газ., 19.IX 1946, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спрямовання — спрямо́вання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- спрямовання — -я, с. 1》 Дія за знач. спрямовувати. 2》 Направленість; напрямок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрямовання — СПРЯМО́ВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрямо́вувати. 2. Направленість; напрямок. Стихія роману з його епохою і суспільними угрупованнями персонажів, з його характерами і настроями, з його жанром і ідейно-художнім спрямованням, – це насамперед мовна стихія (О. Кундзич). Словник української мови у 20 томах
- спрямовання — НА́ПРЯМ (шлях діяльності кого-небудь, розвитку якого-небудь явища, дії і т. ін.), НА́ПРЯМОК, ЛІ́НІЯ, СПРЯМО́ВАНІСТЬ, СПРЯМУВА́ННЯ (СПРЯМО́ВАННЯ), СКЕРО́ВАНІСТЬ, НАПРА́ВЛЕНІСТЬ рідше (шлях розвитку чого-небудь з певною орієнтацією); КУРС (перев. Словник синонімів української мови