1. Словник української мови в 11 томах

спрямованість

СПРЯМО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Направленість; напрямок.

Дельфіни легко орієнтуються у водному середовищі за допомогою чудово розвиненого гідролокатора, і тут неабияке значення має спрямованість звуків, які вони посилають (Наука.., 5, 1973, 50);

Генерал Стенлі міряв кроками свій кабінет по діагоналі і напружено думав, як зірвати майбутній мітинг на стадіоні, цілком змінити його спрямованість (Собко, Стадіон, 1954, 380);

Я стисло характеризую твір, його ідейну спрямованість, героїв (Гур., Новели, 1951, 208).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрямованість — спрямо́ваність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. спрямованість — [спр'амован'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. спрямованість — -ності, ж. Направленість; напрямок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спрямованість — СПРЯМО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Направленість; напрямок. Дельфіни легко орієнтуються у водному середовищі за допомогою чудово розвиненого гідролокатора, і тут неабияке значення має спрямованість звуків, які вони посилають (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. спрямованість — НА́ПРЯМ (шлях діяльності кого-небудь, розвитку якого-небудь явища, дії і т. ін.), НА́ПРЯМОК, ЛІ́НІЯ, СПРЯМО́ВАНІСТЬ, СПРЯМУВА́ННЯ (СПРЯМО́ВАННЯ), СКЕРО́ВАНІСТЬ, НАПРА́ВЛЕНІСТЬ рідше (шлях розвитку чого-небудь з певною орієнтацією); КУРС (перев. Словник синонімів української мови
  6. спрямованість — Спрямо́ваність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)