1. Словник української мови в 11 томах

співвідносити

СПІВВІДНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., СПІВВІДНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. співвідні́с, несла́, ло́; док., перех. Установлювати співвідношення з чим-небудь або між собою; зіставляти, порівнювати.

Складність вивчення індивідуального стилю полягає в тому, що індивідуальний стиль — це та крапля води, у якій відбивається сонце; його треба співвідносити із загальними тенденціями літературного розвитку (Рад. літ-во, 1, 1961, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співвідносити — співвідно́сити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. співвідносити — -ошу, -осиш, недок., співвіднести, -су, -сеш; мин. ч. співвідніс, -несла, -несло; док., перех. Установлювати співвідношення з чим-небудь або між собою; зіставляти, порівнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співвідносити — СПІВВІДНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., СПІВВІДНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. співвідні́с, несла́, ло́; док., що. Установлювати співвідношення з чим-небудь або між собою; зіставляти, порівнювати. Словник української мови у 20 томах