1. Словник української мови в 11 томах

спілчанин

СПІЛЧА́НИН, а, ч., розм. Член спілки; товариш, компаньйон.

Уважно допитувався [письменник] — хто та над чим працює,.. нарікав на те, що спілчани мало його турбують і відвідують (Рад. Укр., 13.XI 1960, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спілчанин — спілча́нин іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. спілчанин — -а, ч., розм. Член спілки; товариш, компаньйон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спілчанин — СПІЛЧА́НИН, а, ч., розм. Член спілки; товариш, компаньйон. Уважно допитувався [письменник] – хто та над чим працює, .. нарікав на те, що спілчани мало його турбують і відвідують (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. спілчанин — Спілча́нин, -на; -ча́ни, -ча́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)