стакан

СТАКА́Н, а, ч.

1. Скляна посудина циліндричної форми, без ручки, признач. для пиття, зберігання рідини і т. ін.; склянка.

В хаті було чепурно, чисто. На здоровому миснику видно було кільки фарфорових тарілок та стаканів (Н.-Лев., II, 1956, 408);

[Зінько (зносить ящик):] А тут що таке? [Домко:] Усяка посуда: стакани, тарілки (Кроп., II, 1958, 210);

Права рука.. тяглася за стаканом із водою (Тют., Вир, 1964, 190);

// Така посудина, наповнена чим-небудь; кількість чогось, що вміщається в ній.

За стаканом пива або чаю вони багато дечого переговорювали між собою (Н.-Лев., І, 1956, 448);

Пан сів на рундуці та й п’є холодну воду стакан за стаканом (Стор., І, 1957, 198);

У дворі гудуть саморобні жорна.. — Перевиконали, мамо! — радісно повідомила Люба. Вона була вся біла від борошняної пилюки. — Дванадцять стаканів [намололи] (Гончар, IV, 1960, 52).

2. військ. Гільза артилерійського снаряда.

Поблизу лежали величезні гарматні стакани. Розглянула [Ольга] ближче — німецькі (Дор., Не повтори.., 1968, 57).

3. техн. Назва деяких деталей спеціального призначення, що мають циліндричну форму.

Доїльний стакан [доїльної установки] складається в основному з металевого циліндра та гумової трубки (Механ. і електриф.., 1953, 498);

Стьопа взяв останню пробу і.. вилив розтоплений метал у стакан. Сталь відразу ж застигла (Собко, Біле полум’я, 1952, 9);

Буферні стакани.