старостин
СТА́РОСТИН, а, е. Прикм. до ста́роста; належний старості.
— Колись я вибігла по воду, а баби нишком передають одна одній: старостин син зник (Ів., Таємниця, 1959, 106);
Старостині очі спалахнули по-тигрячому (Збан., Єдина, 1959,164).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старостин — ста́ростин прикметник Орфографічний словник української мови
- старостин — СТА́РОСТИН, а, е. Прикм. до ста́роста; належний старості. – Колись я вибігла по воду, а баби нишком передають одна одній: старостин син зник (О. Іваненко); Старостині очі спалахнули по-тигрячому (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
- старостин — -а, -е. Прикм. до староста. || Належний старості. Великий тлумачний словник сучасної мови