1. Словник української мови в 11 томах

старощі

СТА́РОЩІ, ів, мн. Те саме, що ста́рість 1.

[Панса (до Прісцілли):] Що я для нього? Я не рідний батько, — йому то байдуже, що дід якийсь терпіти буде старощі самотні… (Л. Укр., II, 1951, 464);

Вона боялася знайти там на лиці ці непрохані ознаки, вістуни старощів — зморшки на лиці! (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старощі — ста́рощі множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. старощі — СТА́РОЩІ, ів, мн. Те саме, що ста́рість 1. [Панса (до Прісцілли):] Що я для нього? Я не рідний батько, – йому то байдуже, що дід який терпіти буде старощі самотні... (Леся Українка); Вона боялася знайти там на лиці ці непрохані ознаки, вістуни старощів – зморшки на лиці! (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  3. старощі — -ів, мн. Те саме, що старість 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. старощі — Ста́рощі, -щів, -щам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. старощі — Старощі, -щей и -щів ж. мн. Старость, старыя лѣта. Старощей материних догледіла. Г. Барв. 42. Словник української мови Грінченка