1. Словник української мови в 11 томах

старчовод

СТАРЧОВО́Д, а, ч., розм.

1. Той, хто супроводжує старця (у 3 знач.).

2. зневажл. Про бідну людину, бідного хлопця.

— Одягла я його оце, причепурила — посидь же, кажу, Колю.. Я ж пішла одягатись, а там під вікном свиснув якийсь старчовод, то він і повіявся з двору (Вас., І, 1959, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старчовод — старчово́д іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. старчовод — СТАРЧОВО́Д, а, ч., розм. 1. Той, хто супроводжує старця (у 3 знач.). 2. зневажл. Про бідну людину, бідного хлопця. – Одягла я його оце, причепурила – посидь же, кажу, Колю .. Я ж пішла одягатись, а там під вікном свиснув якийсь старчовод, то він і повіявся з двору (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  3. старчовод — -а, ч., розм. 1》 Той, хто супроводжує старця (у 3 знач.). 2》 зневажл. Про бідну людину, бідного хлопця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. старчовод — Старчово́д, -во́да; -во́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. старчовод — Старчовод, -да м. = поводирь (у старця). Конст. у. Словник української мови Грінченка