1. Словник української мови в 11 томах

стачати

СТАЧА́ТИ, а́є, недок., СТА́ЧИТИ, ить, док., безос., розм. Те саме, що вистача́ти 1.

— Для пояснень потрібен час. Всі ж ми сподіваємося знайти час, якого нестачає сьогодні (Загреб., Переходимо.., 1971, 33);

[Полковник:] Але в тебе і сила нівроку!.. [Гадюка:] На мій вік стачить (Кроп., V, 1959, 486);

Од зорі до зорі На лугах косарі, Стачить сіна у нас до весни!.. (Гірник, Сонце.., 1958, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стачати — стача́ти дієслово недоконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
  2. стачати — СТАЧА́ТИ, а́є, недок., СТА́ЧИТИ, ить, док., безос., розм. Те саме, що вистача́ти 1. – Для пояснень потрібен час. Всі ж ми сподіваємося знайти час, якого нестачає сьогодні (П. Загребельний); [Полковник:] Але в тебе і сила нівроку!.. Словник української мови у 20 томах
  3. стачати — -ає, недок., стачити, -ить, док., безос., розм. Те саме, що вистачати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стачати — ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови