стерегти

СТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, недок., перех.

1. Оберігати, охороняти від небезпеки кого-, що-небудь; слідкувати за схоронністю, цілістю чого-небудь.

Вона серед ночі встає, І стереже [дитяточко] добро своє, І дожидає того світу, Щоб знов на його надивитись, Наговоритись (Шевч., II, 1963, 217);

Підпара знов ходить, стереже клуні, суворий, безстрашний, готовий оборонити своє не рушницею тільки, а й зубами (Коцюб., II, 1955, 68);

Всі троє перейшли міст і опинилися в таборі Томші, який мав зі своїми волохами стерегти моста (Мак., Вибр., 1956, 558);

Наша Армія Червона стереже свого кордона (Тич., І, 1957, 167);

Аеродром пильно стерегли від нашої розвідки німецькі винищувачі (Хор., Незакінч. політ, 1960, 9);

*Образно. Вони [гори] так спокійно стоять, Бо їх стереже колонада сумних кипарисів, Поважних, високих… (Л. Укр., І, 1951, 150);

Мовчазні дуби похмуро стережуть на.. узліссі якусь урочисту тайну (Донч., Секрет, 1947, 37);

// Пильнувати за ким-небудь, не даючи утекти, піти і т. ін.

[Ключар:] Гей, вартові, сюди!..Розкуйте трохи сього добродія, та не зовсім. І стережіть, щоб він не втік з дороги (Л. Укр., II, 1951, 503);

Замикає було [пані] удень її, стереже, а ввечері тільки пустила, — вона й зникне до ночі (Вовчок, І, 1955, 268);

Пігловський.. сам замкнув колодку, поторгав її, а ключа віддав Матвієві Боцюну. — Стережи крамольника. Іч, яке старе м’ясо, а й воно хотіло вбити пана! (Стельмах, І, 1962, 432);

// Не давати тривожити когось, порушувати що-небудь; оберігати від чогось.

Дорогі земляки! Через снігом завіяні гори хай це слово летить, з вами поруч іде у бою, з вами в лаві лежить, закладає в патронник патрони, йде у полі глухім і ваш сон стереже у гаю (Сос., II, 1958, 219);

Баби, вжалені цікавістю, цілими годинами стовбичили біля колодязів, домірковуючись, чого це Інокентій так суворо стереже свою жінку від чужого ока (Тют., Вир, 1964, 74);

// Стояти на варті біля кого-, чого-небудь; охороняти когось, щось.

Де ж була? Де ти [мати] сховалась? Чом на його, На кесаря свого святого, Не кинулась? Бо стерегли, Кругом в три лави оступили Зевеса ліктори. За ним, Твоїм Юпітером святим, Залізну браму зачинили (Шевч., II, 1963, 292);

[Лавро:] Діду Касяне! Вам бойовий наказ: беріть свою стукачку, та беріть дробовика, зараз рушайте до млина і стережіть.. А на ніч Яків, Микитко й Муна підуть на підмогу (М. Куліш, П’єси, 1960, 89).

◊ Па́че о́ка стерегти́ див. о́ко¹.

2. Уважно стежити, слідкувати, наглядати за ким-, чим-небудь.

Нам з Катрею було життя вільне, бо батьку ніколи було нас стерегти — чи робимо ми, гуляємо (Вовчок, І, 1955, 186);

З сільради гукнули імення якесь йому, Гнида позвав голосно. І знов на юрбу пильно з-під нахмурених брів: стереже, ловить кожне слово, кожен рух (Головко, II, 1957, 159);

Як пронизав його вперше допитливим поглядом старий Варчук, кладучи ціну новому пастушкові, так і почали його вже стерегти чужі очі, мов пси (Стельмах, II, 1962, 34);

*Образно. [Василь:] Якась зла доля мене стереже, над моєю головою носиться з самого малу і от до сього часу (Мирний, V, 1955, 107).

3. Вичікувати появи кого-небудь, чатувати на когось; підстерігати.

Пан перебіг прихожу, де спав осавула, і побоявся бігти надвір: в його була думка, що коло дверей засіли на варті і стережуть його другі бурлаки (Н.-Лев., ІІ 1956, 202);

Стерегли [хлопці] панів на битім шляху серед ночі, платили панам за кривду людську (Кучер, Повісті.., 1949, 11);

*Образно. Не бачили вони, що наокруги їх діється, і в голову собі не клали, яке лихо стереже (Стор., І, 1957, 368).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стерегти — стерегти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стерегти — Сторожити, оберігати, охороняти, берегти; (кого) пильнувати, глядіти, стежити за ким; (здобич) підстерігати. Словник синонімів Караванського
  3. стерегти — див. берегти; стежити Словник синонімів Вусика
  4. стерегти — СТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, недок., кого, що. 1. Оберігати, охороняти від небезпеки кого-, що-небудь; слідкувати за схоронністю, цілістю чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. стерегти — -ежу, -ежеш, недок., перех. 1》 Оберігати, охороняти від небезпеки кого-, що-небудь; слідкувати за схоронністю, цілістю чого-небудь. || Пильнувати за ким-небудь, не даючи утекти, піти і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стерегти — ОХОРОНЯ́ТИ (оберігати кого-, що-небудь від небезпеки, якоїсь загрози і т. ін.), СТЕРЕГТИ́, ПИЛЬНУВА́ТИ, ВАРТУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, СТОРОЖИ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), СТОРОЖУВА́ТИ розм., ХОРОНИ́ТИ розм., СОКОТИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  7. стерегти — Стерегти́, -режу́, -реже́ш, -реже́, -режу́ть; стережи́, -жі́ть; стері́г, стерегла́, -регли́; стері́гши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. стерегти — Стерегти, -жу, -жеш гл. 1) Стеречь, остерегать. Сижу дома та стережу, то й ціле. ЗОЮР. І. 9. Береженого Бог береже, а козаченька шабля стереже. н. п. 2) Слѣдить за кѣмъ. Ми не знали тоді, хто підпалив, але вже стерегли її — чи не вона те зробила. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка