1. Словник української мови в 11 томах

стоголосо

СТОГОЛО́СО. Присл. до стоголо́сий.

Зелений гай ласкаво зашумить І стоголосо заспіває (Олесь, Вибр., 1958, 25);

З клубу висипали всі юрбою, і на нічному Хрещатику раптом стоголосо залунав гімн Вічному революціонеру (Бурл., М. Гонта, 1959, 59);

В коваля широкі, дужі плечі і молот, як пір’їнка, у руках. Він об ковадло дзвонить стоголосо, все вище й вище молота розмах… (Сос., Так ніхто.., 1960, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стоголосо — стоголо́со прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. стоголосо — СТОГОЛО́СО. Присл. до стоголо́сий. Зелений гай ласкаво зашумить І стоголосо заспіває (О. Олесь); З клубу висипали всі юрбою, і на нічному Хрещатику раптом стоголосо залунав гімн Вічному революціонеру (Ф. Словник української мови у 20 томах
  3. стоголосо — Присл. до стоголосий. Великий тлумачний словник сучасної мови