1. Словник української мови в 11 томах

стратенець

СТРАТЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Людина, засуджена до страти.

*У порівн. Мовчки оглядався він, як мрець, що вийшов з могили, або помилуваний стратенець (Тулуб, Людолови, І, 1957, 408).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стратенець — Людина, засуджена на страту [II] Словник з творів Івана Франка
  2. стратенець — страте́нець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. стратенець — СТРАТЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Людина, засуджена до страти. * У порівн. Мовчки оглядався він, як мрець, що вийшов з могили, або помилуваний стратенець (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. стратенець — -нця, ч., заст. Людина, засуджена до страти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стратенець — Страте́нець, -те́нця; -те́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стратенець — Стратенець, -нця м. Осужденный на смерть. К. Кр. 22. К. МХ. 17. Словник української мови Грінченка