1. Словник української мови в 11 томах

стримуваний

СТРИ́МУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до стри́мувати.

Під час зупинки на одній із станцій увагу його привернув гомін на пероні. «Я той, кого ждав світ! Я — месія!» чув вигуки якогось невідомого, що, стримуваний ад’ютантами, намагався прорватись до штабного вагона (Гончар, II, 1959, 380);

Кімнату вщерть, здавалося, заповнив запах полиню і рівний, ледве стримуваний, козачий голос (Ле, Наливайко, 1957, 21);

Хазяїна.. Олексій перестрів серед двору похмуро, з ледь стримуваним роздратуванням (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 81);

// У знач. прикм.

Вона вся тремтіла — може, з холоду, а може, від стримуваного плачу (Гур., Друзі.., 1959, 22);

Докії Григорівні подобався цей парубійко з лукавими очима, в яких виблискували іскорки стримуваного сміху (Донч., IV, 1957, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стримуваний — стри́муваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. стримуваний — СТРИ́МУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до стри́мувати. Під час зупинки на одній із станцій увагу його привернув гомін на пероні. “Я той, кого ждав світ! Я – месія!... Словник української мови у 20 томах
  3. стримуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до стримувати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови