1. Словник української мови в 11 томах

стрілочник

СТРІ́ЛОЧНИК, а, ч. Робітник, який переводить стрілки на залізничних коліях і виконує інші допоміжні роботи на залізниці.

Стрілочник Онисько, Коли поїзд близько, Семафор підводить, Стрілку переводить (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 68);

На пероні замітав вусатий стрілочник з мідною дудкою біля пояса (Кучер, Трудна любов, 1960, 203).

◊ Стрі́лочник винува́тий, ірон. — уживається в тих випадках, коли відповідальність за якусь катастрофу, невдачу і т. ін. покладають на рядового виконавця.

— Та ще ж канал не готовий… — Воду не підвели.. — Стрілочник завжди винуватий (Гончар, Тронка, 1963, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрілочник — стрі́лочник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. стрілочник — (залізниці) спрямувач Словник чужослів Павло Штепа
  3. стрілочник — СТРІ́ЛОЧНИК, а, ч. Робітник, який переводить стрілки на залізничних коліях і виконує інші допоміжні роботи на залізниці. Стрілочник Онисько, Коли поїзд близько, Семафор підводить, Стрілку переводить (П. Воронько); На пероні замітав вусатий стрілочник з мідною дудкою біля пояса (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
  4. стрілочник — А, ч. Той, що постійно просить щось. Це наш вічний стрілочник: ніколи не має своїх сигарет. Словник сучасного українського сленгу
  5. стрілочник — -а, ч. 1》 Робітник, який переводить стрілки на залізничних коліях і виконує інші допоміжні роботи на залізниці. 2》 перен. Невинна людина, на яку перекладають дійсні провини та злочини, скоєні відповідальними особами, керівництвом установи, держави тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови