1. Словник української мови в 11 томах

стрільник

СТРІ́ЛЬНИК, а, ч., іст. Майстер, що виготовляє стріли.

У Києві [у XVII ст.] існували цехи: кравецький, ковальський, шевський, цирульний, кушнірський, а також стрільників, лучників та ін. (Іст. УРСР, І, 1953, 285).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрільник — стрі́льник іменник чоловічого роду, істота майстер Орфографічний словник української мови
  2. стрільник — СТРІ́ЛЬНИК, а, ч., іст. Майстер, що виготовляє стріли. У Києві [у XVII ст.] існували цехи: кравецький, ковальський, шевський, цирульний, кушнірський, а також стрільників, лучників та ін (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. стрільник — -а, ч., іст. Майстер, що виготовляє стріли. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стрільник — Стрілець, -льця м. Стрѣлокъ, охотникъ. Купець, як стрілець. Ном. № 10553. ум. стрільник. Словник української мови Грінченка