стріляний

СТРІ́ЛЯНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до стріля́ти 2.

Стріляна мисливцями дичина.

2. у знач. прикм. Який побував під вистрілами, в якого стріляли.

— Ти бачиш тепер, хто я? Печений, різаний і стріляний. Галько, обцілуй шрами (Тют., Вир, 1964, 385);

Пригадався.. образ стріляного й перестріляного арсенальця, який не вмирав, не падав, символізуючи безсмертя народу (Вітч., 3, 1971, 201);

// Який побував у боях, звик до бойової обстановки; обстріляний.

Дорош відчув, як щось давонуло за горло. Може, то одвалився з душі камінь війни і захльоснуло його людською радістю, що стріляний, пропахлий смертями воїн потер рукою щемлячі очі (Тют., Вир, 1964, 377).

3. у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, всього зазнав у своєму житті; з великим життєвим досвідом, навчений життям; бувалий.

Зустрівши Максима на вулиці, Курай, на що вже стріляний, в першу мить перелякався (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 143);

Це був такий хитрий і стріляний колишній політком латиського батальйону інтернаціонального червоного полку, що доводилося таки перед ним пасувати (Кулик, Записки консула, 1958, 226).

◊ Стрі́ляна люди́на див. люди́на;

Стрі́ляна пти́ця див. пти́ця;

Стрі́ляний вовк див. вовк;

Стрі́ляний птах див. птах;

Стрі́ляний [-перестрі́ляний] горобе́ць — той, хто має великий досвід, кого важко обдурити.

Не води мене за ніс, Федю. Я старий горобець. Стріляний-перестріляний (Загреб., Спека, 1961, 285);

Стрі́ляний чолові́к — те саме, що Бува́ла [в бува́льцях] (стрі́ляна, те́рта і т. ін.) люди́на ( див. люди́на).

[Довгоносик:] Я, брат, чоловік стріляний, моє [агента по торгівлі] діло непомітне, но значеніє [значення] має (Корн., І, 1955, 304).

4. у знач. прикм. Який використали для стрільби, яким уже стріляли.

Прибрано круг могили, а ступиш убік, одразу натикаєшся: на стріляні почорнілі гільзи, розчавлений циліндр протигаза (Кучер, Дорога.., 1958, 82);

У юнака в руках олівець, на ньому замість наконечника стріляний патрон (Петльов., Хотинці, 1949, 81).