стугоніння
СТУГОНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стугоні́ти і звуки, утворювані цією дією.
На завод він іти боявся. Довго здалеку дивився на сірий куб головної контори.., вслухався в знайоме стугоніння гіганта (Загреб., Спека, 1961, 318);
Дужче та дужче стугонить небо, і вся ніч, і море мовби прислухаються до того далекого стугоніння, де летить людина, володар всього (Гончар, Тронка, 1963, 252).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стугоніння — стугоні́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- стугоніння — СТУГОНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стугоні́ти і звуки, утворювані цією дією. На завод він іти боявся. Довго здалеку дивився на сірий куб головної контори.., вслухався в знайоме стугоніння гіганта (П. Словник української мови у 20 томах
- стугоніння — -я, с. Дія за знач. стугоніти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стугоніння — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне). Словник синонімів української мови