стулений

СТУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стули́ти.

Вона держала в одній стуленій жмені насіння, поклавши руку на коліно (Н.-Лев.,УІ, 1966, 378);

Він.. заблимав своїми стуленими від світла віями, на момент широко розплющив очі і пильно вдивлявся в мене (Досв., Вибр., 1959, 17);

Жайсак мовчав, але міцно стулені губи його без слів казали, скільки гіркоти і безсилої ненависті вирувало в його серці (Тулуб, В степу.., 1964, 14);

За всю свою довголітню працю якщо він і спланував щось путнє і реальне, то це хіба що моторного човна «Світлану», стуленого в позаурочний час (Збан., Курил. о-ви, 1963, 41).