1. Словник української мови в 11 томах

стуманювати

СТУМА́НЮВАТИ, ює, недок., СТУМА́НИТИ, нить, док., перех., рідко.

1. Огортати, оповивати, затягувати що-небудь туманом, димом і т. ін.

2. перев. із сл. голова, розум, перен. Позбавляти кого-небудь здатності розсудливо міркувати, ясно сприймати й розуміти навколишнє.

Світлички були тісні, та наші молоді не дуже тим журилися.. А щастя, справді, було багато в цих маленьких світличках, молодого палкого щастя, що стуманює голову і примушує забувати про все навкруги (Гр., II, 1963, 38);

— Щось страшне стуманило мій розум, навело полуду на очі (Н.-Лев., III, 1956, 395).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стуманювати — стума́нювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. стуманювати — СТУМА́НЮВАТИ, ює, недок., СТУМА́НИТИ, нить, док., кого, що, рідко. 1. Огортати, оповивати, затягувати що-небудь туманом, димом і т. ін. 2. перев. зі сл. голова, розум, перен. Словник української мови у 20 томах
  3. стуманювати — -ює, недок., стуманити, -нить, док., перех., рідко. 1》 Огортати, оповивати, затягувати що-небудь туманом, димом і т. ін. 2》 перев. зі сл. голова, розум, перен. Позбавляти кого-небудь здатності розсудливо міркувати, ясно сприймати й розуміти навколишнє. Великий тлумачний словник сучасної мови