1. Словник української мови в 11 томах

сумирно

СУМИ́РНО, присл.

1. Присл. до суми́рний.

Куліш був настроєний сумирно (Ільч., Серце.., 1939, 412);

Низенька черевата конячина сумирно брела, похнюпивши голову (М. Ол., Леся, 1960, 181);

[Марко:] Та сиди вже сумирно, не совайся (Мороз, П’єси, 1959, 64);

Сумирно, тихо шумів за вікном осінній дощ (Кач., II, 1958, 347).

2. у знач. присудк. сл. Спокійно, тихо.

Над головою погідне, голубе небо, — і тепло, сумирно, любо довкола (Фр., VIII, 1952, 338);

В тихім парку синьо і сумирно, ніби чуть хвилин прозорий літ… (Сос., Близька далина, 1960, 113).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумирно — Спокійно, в згоді, Та сумішка дала їй можність сумирно зжитися з поглядами народа. [ЗБ 199]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
  2. сумирно — суми́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. сумирно — СУМИ́РНО, присл. 1. Присл. до суми́рний. Куліш був настроєний сумирно (О. Ільченко); Низенька черевата конячина сумирно брела, похнюпивши голову (М. Олійник); [Марко:] Та сиди вже сумирно, не совайся (З. Словник української мови у 20 томах
  4. сумирно — присл. 1》 Присл. до сумирний. 2》 у знач. присудк. сл. Спокійно, тихо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сумирно — Сумирно нар. Мирно, тихо. МВ. ІІ. 171. Словник української мови Грінченка