1. Словник української мови в 11 томах

сухота

СУХО́ТА, и, ж.

1. перев, мн., заст.. Туберкульоз.

Сухоти вже давно потроху точили його (Гр., І, 1963, 263);

Натура гине — вся в оздобах, в злоті, — Остатній усміх ясний посила І краскою непевною пала, Немов конаюча вродливиця в сухоті (Л. Укр., І, 1951, 57);

Віра Захарівна хворіє на сухоти (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 91).

∆ Скороте́чні сухо́ти див. скороте́чний.

2. нар.-поет. Туга, журба.

За малим жити — сухота моя (Сл. Гр.);

Через тебе, дівко, Впав я в сухоти — Ані вночі спання, Ні вдень роботи! (Укр.. лір. пісні, 1958, 293);

// Людина, через яку хто-небудь страждає.

3. розм. Жарка, суха погода; засуха.

Яка не довга сухота у літі, а.. їй дощ учинить край! (Три золоті сл., 1968, 134).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сухота — Сухо́та прізвище населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. сухота — СУХО́ТА, и, ж. 1. перев., мн., заст. Туберкульоз. Сухоти вже давно потроху точили його (Б. Грінченко); Натура гине – вся в оздобах, в злоті, – Остатній усміх ясний посила І краскою непевною пала, Немов конаюча вродливиця в сухоті (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  3. сухота — Посуха, засуха Словник застарілих та маловживаних слів
  4. сухота — -и, ж. 1》 перев. мн., заст. Туберкульоз. Скоротечні сухоти. 2》 нар.-поет. Туга, журба. || Людина, через яку хто-небудь страждає. 3》 розм. Жарка, суха погода; засуха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сухота — ПОСУ́ХА (брак дощу влітку; суха, жарка погода), ЗАСУ́ХА, СУХО́ТА розм., СУ́ША (СУШ) розм., БЕЗДОЩІВ'Я розм. Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили (М. Рильський); Дощу нема, сонечко припіка, по дорозі аж пил від засухи... (Г. Словник синонімів української мови