сухотний
СУХО́ТНИЙ, а, е, заст.
1. Прикм. до сухо́та 1.
Голос Твій, чистий, але з сухотним хрипом, вивів мене із.. замішання (Драч, Іду.., 1970, 92);
// Хворий на сухоти.
Сухотна, з пожовклим, виснаженим обличчям, вона [мати] голубить мене і примовляє: «Тяжка доля жіноча…» (Минуле укр. театру, 1953, 10);
Чубенко пізнав серед них сухотного солдата, очі його горіли фанатичним вогнем (Ю. Янов., І, 1954, 294).
2. у знач. ім. сухо́тний, ного, ч.; сухо́тна, ної, ж. Людина, хвора на сухоти, сухотку.
На ліжку біля дверей вмирав якийсь сухотний, загорнений у мокре холодне простирадло (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 64).
3. перен. Чахлий, мізерний.
У сквері, під ріденькою тінню сухотних акацій, стояли засідлані коні, а на клумбі куріла польова кухня (Панч, І, 1956, 70).
Значення в інших словниках
- сухотний — сухо́тний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- сухотний — Туберкульозний, (кущ) миршавий, чахлий, ЯК ІМ. туберкульозник, сухітник, сухотник Словник синонімів Караванського
- сухотний — СУХО́ТНИЙ, а, е, заст. 1. Прикм. до сухо́та 1. Голос Твій, чистий, але з сухотним хрипом, вивів мене із .. замішання (І. Драч); // Хворий на сухоти. Сухотна, з пожовклим, виснаженим обличчям, вона [мати] голубить мене і примовляє: “Тяжка доля жіноча... Словник української мови у 20 томах
- сухотний — -а, -е, заст. 1》 Прикм. до сухота 1). || Хворий на сухоти. 2》 у знач. ім. сухотний, -ного, ч.; сухотна, -ної, ж. Людина, хвора на сухоти, сухотку. 3》 перен. Чахлий, мізерний. Великий тлумачний словник сучасної мови