1. Словник української мови в 11 томах

сфальшувати

СФАЛЬШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. неперех. Спотворити звуки, тональність, мелодію, ритм і т. ін. (під час співу, гри на інструменті);

// перен. Учинити, сказати що-небудь нещиро, фальшиво.

2. перех., рідко. Те саме, що сфальсифікува́ти.

Сфальшувати документи.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сфальшувати — сфальшува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сфальшувати — СФАЛЬШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Спотворити звуки, тональність, мелодію, ритм і т. ін. (під час співу, гри на інструменті); // перен. Учинити, сказати що-небудь нещиро, фальшиво. 2. що, рідко. Те саме, що сфальсифікува́ти. Сфальшувати документи. Словник української мови у 20 томах
  3. сфальшувати — -ую, -уєш, док. 1》 неперех. Спотворити звук, тональність, мелодію, ритм і т. ін. (під час співу, гри на інструменті). || перен. Учинити, сказати що-небудь нещиро, фальшиво. 2》 перех., рідко. Те саме, що сфальсифікувати. Сфальшувати документи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сфальшувати — ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ рідше) (виготовляти річ, подібну до іншої), ІМІТУВА́ТИ, ФАЛЬШУВА́ТИ, ФАЛЬСИФІКУВА́ТИ (перев. з корисливою метою). — Док.: підроби́ти, сфальшува́ти, сфальсифікува́ти. Словник синонімів української мови