схороняти

СХОРОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СХОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех.

1. Зберігати, тримати що-небудь в доброму стані; намагатися залишити незмінним, не давати пропасти, зникнути.

Схороняє військовий музей подарунок за нашу відвагу (Уп., Вірші.., 1957, 104);

В Закарпатті, за давнім законом гір, людина повинна схороняти в лісах урочисту тишу (Ільч., Вибр., 1948, 31);

// від чого. Оберігати, захищати кого-, що-небудь від чогось.

Прилетіли орли. Так зраділи, коли побачили, що діти їхні живими зосталися; нагодували вони їх, а потім і питають бабу: — Чи не відомо вам, бабусю, хто це наших діток схоронив від вогняного дощу? (Укр.. казки, 1951, 115);

Якось зійшлись дерева на віче велике обирати собі водія. Та такого, щоб і господарем був серед них.., і од напасті схоронив (Кол., Терен.., 1959, 381);

// Містити, зберігати в чомусь.

Кров стару століттями нащадок У гудзуватих жилах схороняв (Бажан, Вибр., 1936, 18).

2. Ховати щось від інших у якому-небудь місці.

Розрита могила. Чого вони там шукали? Що там схоронили Старі батьки? (Шевч., І, 1963, 222);

Здати в архів… поховати цебто. Це значить, що архівщики [архіваріуси] поставлять на папці свій номер і назавжди схоронять від людських очей (Логв., Давні рани, 1961, 71);

Він переселився на хутір, обріс земелькою, грошенят на чорний день в землі схоронив (Стельмах, II, 1962, 107).

3. тільки док. Поховати кого-небудь.

А вже твою милу схоронили (Сл. Гр.);

Схоронили Луку на новім кладовищі, на тому місці, де колись була його нива (Мушк., Серце.., 1962, 54);

Ватутіна могила. Тут прах його столиця схоронила… Проходять люди, б’ють йому чолом (Гонч., Вибр., 1959, 289).