сільниця
СІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж. Невеличка посудина для солі, яку подають до столу.
Улас сидів поруч полковника, статечно вмочаючи картоплину в сільницю (Ю. Янов., Мир, 1956, 29);
Стіл для обіду накривається чистою, білою, добре випрасованою скатеркою. На стіл ставлять сільницю, перечницю та гірчичницю (Укр. страви, 1957, 393).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сільниця — сільни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сільниця — СІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж. Невеличка посудина для солі, яку подають до столу. Улас сидів поруч полковника, статечно вмочаючи картоплину в сільницю (Ю. Яновський); Стіл для обіду накривається чистою, білою, добре випрасованою скатеркою. На стіл ставлять сільницю, перечницю та гірчичницю (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- сільниця — -і, ж. Невеличка посудина для солі, яку подають до столу. Великий тлумачний словник сучасної мови