сіпати

СІ́ПАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. і неперех. Тягнути рвучкими, різкими рухами; смикати.

Три молодиці вчепилися до кочерги та до деркача, кричали, тяглись, сіпали ті причандали на всі боки (Н.-Лев., II, 1956, 358);

Буйвол сіпає каруцу, вона скрипить і котиться по замерзлих грудках дороги (Чаб., Балкан. весна, 1960, 87);

У коридорі почулися кроки. Ідуть сюди. Ось уже біля дверей… Хтось сіпав за ручку (Хижняк, Тамара, 1959, 118);

Чоловіки обступають коня.., заглядають у зуби, сіпають за гриву, гладять по шиї (Тют., Вир, 1964, 70);

// Термосити когось, привертаючи увагу.

— Тату, я їсти хочу! — тихенько промовила Одарка, сіпаючи батька за рукав (Гр., І, 1963, 278);

Його сіпають за плисовий френч товариші, але він на них не зважає (Шиян, Партиз. край, 1946, 89);

Обступили [черниці] Ларивона. Сіпають, шарпають, плачуть (М. Куліш, П’єси, 1960, 30).

◊ Біс сі́пає за язи́к кого — комусь нестерпно хочеться сказати щось, хтось не стримується від зайвих слів.

— Пробачте, що… — Пробачаю,— задавнений біс сіпає вчителя за язик,-— що зробиш: вдача (Стельмах, І, 1962, 250);

Сі́пати за по́ли кого — те саме, що Сми́кати за по́ли ( див. пола́).

[Коренев:] О, ви ще в інституті, На кафедрі, пояснювали нам Конструкції, немов читали вірші. [Панащенко:] А ви, юначе, в ті часи мене За поли сіпали і з-під небес Тягли на грішну землю (Дмит., Драм. тв., 1958, 354).

2. неперех., чим. Робити різкий рух якоюсь частиною тіла.

Сіпати головою.

3. перех., перен., розм. Настирливо турбувати; надмірно хвилювати, тривожити кого-небудь.

Доярки.. сіпали його [ветфельдшера] на всі боки (Добр., Тече річка.., 1961, 195).

4. перех. Викликати судорожне тремтіння.

Підборіддя затіпалося, обличчя сіпала мишка… (Мирний, III, 1954, 241);

Катрині губи вже сіпала нервова дрож, а в грудях шуміла буря (Гур., Новели, 1951, 49);

// безос.

Завідувач увійшов блідий. Йому сіпало щоки. — Карету! — Хлопці вже подалися в аптеку дзвонити (Мик., Повісті.., 1956, 91);

// безос. Пульсуючи, тремтячи, поколюючи і т. ін., викликати болісне відчуття.

Сухе тіло його ще дужче розгорялося; очі застилало заволокою; у висках — сіпало (Мирний, І, 1954, 325);

[Берест:] Гуля.. Ой!.. [Марія Тарасівна:] А що воно,— сіпає?.. [Берест:] Сіпає, шарпає, смикає, закручує так, що дихати не можна (Корн., І, 1955, 92).

Аж [за] жи́жки сі́па (сі́пало) кого, у кого, безос.— те саме, що Аж жи́жки́ трясу́ться (тру́сяться, труси́лися, затруси́лися, задрижа́ли) ( див. жи́жки́).

Пішли [дід з Іваном].. прямо за пасіку, лісом. Мене, малого, аж за жижки сіпа побігти навзірці за ними та раз — у лісі темно — страшно, а вдруге — мати сама у хаті (Мирний, І, 1954, 188);

У Проценка аж жижки під ногами сіпало; а перед очима розвернувся рівний та чистий двір, а посеред нього — весілля… (Мирний, III, 1954, 203).