сіпонути
СІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех. Підсил. до сіпну́ти.
Бубела сіпонув за віжки (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 162);
Коломієць нишком сіпонув його за фалду й посадовив на стілець (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 367);
// безос.
Коли добре сіпонуло гарбу, Денис прокинувся (Тют., Вир, 1964, 247);
Машину сіпонуло, мотор завищав (Смолич, День.., 1950, 149).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сіпонути — сіпону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- сіпонути — див. рвати Словник синонімів Вусика
- сіпонути — СІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод. Підсил. до сіпну́ти. Бубела сіпонув за віжки (В. Земляк); Коломієць нишком сіпонув його за фалду й посадовив на стілець (Ю. Смолич); // безос. Словник української мови у 20 томах
- сіпонути — -ну, -неш, док., однокр., перех. і неперех. Підсил. до сіпнути. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сіпонути — ПЕРЕСМИ́КУВАТИ (ПЕРЕСМИКА́ТИ) (робити різкий, часто судорожний рух тілом, обличчям і т. ін.; викликати різкий рух тіла, обличчя тощо), СІ́ПАТИ, СМИ́КАТИ, ТІ́ПАТИ (викликати здригання); ПЕРЕХИ́ТУВАТИ діал. (перев. від болю, сильного почуття). — Док. Словник синонімів української мови
- сіпонути — Сіпону́ти, -пону́, -поне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сіпонути — Сіпонути, -ну, -неш гл. Съ силой дернуть. Словник української мови Грінченка