т

Значення в інших словниках

1. Т — (те). Як назва літери вживається в с. р.: початкове т; як назва звука вживається в ч. р.: твердий т. Літературне слововживання
2. т — Т, невідм., с. Двадцять третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука “т” (вимовляється “те”); уживається як умовне скорочення в сполученнях: і т. ін. (і таке інше); і т. д. (і так далі). Словник української мови у 20 томах
3. т — невідм., с. Двадцять третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "т" (вимовляється "те"); уживається як умовне скорочення в сполученнях: і т. ін. (і таке інше); і т. д. (і так далі). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. т — Т пред. = д, къ. Надійшов же т ній завидь-завидко. Гол. IV. 33. Надійшов же. т ній батенько її. Гол. IV. 90. Словник української мови Грінченка