1. Словник української мови в 11 томах

табунник

ТАБУ́ННИК, а, ч. Той, хто наглядає за табуном (у 1 знач.) на випасі.

— Навіщо ти їх годуєш? — здивувалися табунники. — Що це? — Овес. Росіяни завжди годують коні вівсом. Він ситніший за сіно. Від нього коні міцнішають, — відповів Рахім (Тулуб, В степу.., 1964, 352).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табунник — табу́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. табунник — ТАБУ́ННИК, а, ч. Той, хто наглядає за табуном (у 1 знач.) на випасі. – Навіщо ти їх годуєш? – здивувалися табунники. – Що це? – Овес. Росіяни завжди годують коні вівсом. Він ситніший за сіно. Від нього коні міцнішають, – відповів Рахім (З. Словник української мови у 20 томах
  3. табунник — -а, ч. Той, хто наглядає за табуном (у 1 знач.) на випасі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. табунник — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал. Словник синонімів української мови
  5. табунник — Табу́нник, -ка; -нники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. табунник — Табунник, -ка м. Табунщикъ. Шейк. Словник української мови Грінченка