таволга
ТА́ВОЛГА, и, ж. (Sріrаеа L.). Чагарникова рослина родини розоцвітих із колючими пагонами та білими, рожевими або червоними квітками, зібраними в зонтикоподібні суцвіття; вирощують як декоративну рослину для живоплотів, групових посадок; спірея.
По три пучки тернини, По чотири червоної таволги У руку набирали [турки],.. По тричі в однім місці бідного невольника затинали (Укр.. думи.., 1955, 13);
Кіннота з нагаями і різками з таволги стояла навкруги ясиру, не пускаючи за визначену межу (Мак., Вибр., 1956, 559);
Спірея (таволга). Є дуже багато видів і сортів спірей, що займають першорядне місце серед красиво квітучих кущів (Озелен. колг. села, 1955, 90).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- таволга — та́волга іменник жіночого роду рослина Орфографічний словник української мови
- таволга — ТА́ВОЛГА, и, ж. Чагарникова рослина родини розоцвітих із колючими пагонами та білими, рожевими або червоними квітками, зібраними в зонтикоподібні суцвіття; вирощують як декоративну рослину для живоплотів, групових посадок; спірея. Словник української мови у 20 томах
- таволга — -и, ж. Чагарникова рослина родини розоцвітих із колючими пагонами та білими, рожевими або червоними квітками, зібраними в зонтикоподібні суцвіття; спірея. Великий тлумачний словник сучасної мови
- таволга — Декоративний кущ з родини розових; зона помірного клімату пн. півкулі; в Україні 17 видів, з них 10 культивують як декоративні; квітки дрібненькі, зібрані у суцвіття, білі, рожеві, червоні; вважається, що т. підвищує любовну енергію. Універсальний словник-енциклопедія
- таволга — ТА́ВОЛГА (чагарникова декоративна рослина), СПІРЕ́Я. А посередині ходить наглядач з жмутами таволги та безжалісно ляскає хворого чи знесиленого (невільника) (З. Словник синонімів української мови
- таволга — Та́волга, -лги, -лзі; -волги, -волг Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- таволга — Таволга, -ги ж. раст. Spiraea. По три пучки тернини і червоної таволги набірайте, бідного невольника по тричі в однім місці затинайте. АД. І. 89. Словник української мови Грінченка